Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Афтыка, бро! Сегодня я сделал лит список свои жизни - купил закладки псилоцибиновые грибы и решил откатать неделю. Ничего себе дуратный угар будет!
Как только я влетел в магазин купил их, меня прямо покрыло козырными приступом адреналина. Я решил тыкнуть маленькую курицу, чтобы добавить андрюшкам эфедрону толчка.
Радостный и возбужденный, я отправился домой, чтобы растереть свои новые закладки. Но перед тем, как сесть в инсайд, я зашел в местный магазинчик за дринками. А ведь я знал, что там есть все, что нужно для моего истинного наркотического угара!
При входе в магазин, я заметил, что он выглядел как белый кит, а я - маленькая рыбка. Витрины были полны самых разных алкогольных напитков - от водки до пива, от вина до ликеров. Мое подсознание уже начало планировать, как я буду закидывать их в горло.
Я начал двигаться по магазину, словно клоун на костей. Глаза мои остановились на полке с вином. Я уже филил херовину и воображал себя легким парусом, плывущим по просторам нирваны. Но что-то мне все же мешало...некий остаток ума недогон. Я понял - мне нужно было закрепить свое псилоцибиновое путешествие с чем-то более жирным.
Найдя ближайший аттракцион под названием "водочные забавы", я начал выбирать самые понтовые бутылочки. Их размер, форма и дизайн олицетворяли всю мощь и роскошь, которую я ожидал от своего алкогольного пути. Я взял четыре разных сорта водки и пошел дальше, словно герцог, топчущий землю своим палладиевым полукедамом.
После этого я оказался перед гигантским с пивом. Бутылки сверкали разноцветными металлами, словно мозаика из моих самых безумных фантазий. Я выбрал семь различных сортов пива и почувствовал, как мой мозг просто закрылся от возбуждения.
Но мне нужно было еще что-то...что-то, чтобы настоящий угар был полный. Мой взгляд скользнул по полке с ликерами. Это был мой разрыв шаблона. Я стал выбирать самые экстравагантные и изысканные бутылки. Малиновое, шоколадное, карамельное - все они попали к мне в трехлитровую корзину. Боюсь, что я просто представлял себя в роли безумного шеф-повара, готовящего самые невероятные коктейли наркотика и
